Блог О пользователеsquirrel8

Регистрация

хочу, щоб знову майже шістнадцять

Календарь

<< Февраль 2010  

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28

На странице

тільки ти один,
дві платівки й мікрофон

  • 27 февраля 2010 | 00:09 зміни.пєрємєни. 

    гостра необідність змін.
    таких разючих-разючих. і щоб пахли свіжою зеленню.
    так буває щовесни. і майже у всіх, проте інколи бувають винятки.
    боюсь стати винятком.

    за тиждень не вдалось зробити нічого «видающівася», навіть такого, щоб задовольнило.
    чи то я занадто самокритична, чи то не в міру самозакохана.
    не знаю.
    нудні лекції, постійне відчуття голоду (вже майже схудла), обовязковість написання статті, ранкове «янезнаюшоодягти» і вечірнє «добранічморідобранічкатя».в журналах для дєвучєк і тьотіньок завжди пишуть, що варто змінити зачіску і гардероб, записатися на якийсь дибільний гурток і либитися перехожим.
    хто зна, може й є в цьому якийсь резон.певно, не для мене.
    згадала старе-добре «пєрємєн трєбуют наши сєрдца».
    і таки трєбуют.



  • 18 февраля 2010 | 01:06 стільки всього 

    стільки всього.

    аж дивно, але почала чекати на весну.
    і щоб обмежувалась не тільки порою року.
    і, таки, сіла на дієту.вже 2 дні витримала)

    здається, реінкарнуються всі мої життєдайно-життєтворчі органи-функції.
    навіть бура снігова багнюка під ногами не пригнічує.
    і шкіра, що лущиться вже не викликає незадоволення.

    а ще чомусь дуже хочеться какао.з ваніллю.а це щось нове.
    чає(йо)манка, що марить какао.хм.
    ще трішки схудну і питиму)
    і тоді, весною, все стане кращим.таким моїм.
    я впевнена.

    от ще трішки схудну :Р

    p.s.сергей бабкин — забери

  • 13 февраля 2010 | 21:07 рамантіка. 

    я, певно, користуюсь якимось не таким тлумачним словником, як всі.
    або словник той самий — мова не та.
    слово «романтика» аж ніяк не асоціюється в мене з блаженнолице-рожевощоко-голозадими янголятами на листівках з шаблонним текстом всередині, мякими червоними подушечками-сердечками і колючими банальними трояндами. вибачте, певно, тоді я взагалі не люблю романтику.вашу.

    «хрізантеми сімвалізіруют дружбу, тюльпани влюбльоннасть, а рози-ета любовь» -радить з телевізору якась перестаріла тітонька з не в міру розумним виглядом.
    а якщо я не люблю ці всі віники?якщо мене від них верне, нудить, відвертає, перекошує, заточує, судомить, тріпає, якщо мені ними відхаркується, блюється і кровоточить?
    так само, як і всіма попсовими атрибутами «дня святова валєнтіна».
    вибачте, я, на жаль, зовсім на вас не схожа. легше було б емемесити телефонним шаблоном «я тебе кохаю» і отримувати в подарунок стандартні листівкові вірші.
  • свого майбутнього синочка обовязково назву орестом.

    Теги: син

  • 7 февраля 2010 | 00:23 вільна 


    нарешті.
    майже два місяці я чекала, коли нарешті скажу, відчую це.
    НАРЕШТІ.
    ___
    мене відпустили власні стереотипи,
    навязливе бажання продовження казки,
    прагнення стати кращою, ніж можу бути.
    манія нарешті замерзнути до напівсвідомого стану.
    ___
    а тепер гарячим вином розливається тілом і свідомістю усвідомлення того,
    що можна нарешті вдихнути повітря і не відчути набридливого запаху залежності.
    ___
    нарешті ти можеш не боятися заходити на мою сторінку і читати мою душу.
    нарешті я припиню звертатися до тебе.
    гуд бай, нездійснена мріє.дякую, що відпустила
  • 5 февраля 2010 | 21:12 півгодини. 

    півгодини дивилась в підручник "іст.укр.літ».
    вкотре подумала, що цей екзамен, таки, буде не настільки успішним, як попередні.
    ___
    півгодини дивилась у вікно.
    знову переконалась, що закохана у білий колір.
    колір чи безколірність?
    ___
    півгодини дивилась чергову програму про політику.
    ще раз зрозуміла, що поняття «політика» нашої країни не стосується.
    цирк, зоопарк, терраріум.підкреслитинеобхідне.
    шматують на частини душу країни, граючись.
    рвуть її як папір, кришать як кусень черствого хліба.
    безколірність.
  • 22 января 2010 | 00:17 хвора.«брєєд» 

    «дайте нам бути такими, якими ми є», - горлає в навушниках вакарчук.
    я мимоволі підспівую «океанщику», приєднучись до його прохань-просьб-наказів-закликів.
    і такий настрій бунтарсько-запальний…
    ________________
    а наразі я сиджу, закутавшись в теплий строкатий плед.
    з товстим шарфом на шиї і нерозчесаним волоссям.
    захрипле горло і підвищена температура виказують мою занадто сильну любов до зими.
    переді мною так і не розкритий конспект з «мови змі».
    _______________
    шморгаю носом, забиваю на екзамен і мрію бути собою, підспівуючи вакарчуку, що горланить в навушниках
  • 7 января 2010 | 12:29 подобається 


    а мені подобається отак сидіти.
    вночі.в першу ніч моїх вісімнадцяти.
    отак сидіти і слухати яна тірсена.і похитуватися в такт на стільці.
    і вдихати аромат ванільного волосся.
    __________
    сидіти і спостерігати за МОЇМ снігом надворі.
    він, таки, падає.мені, таки, зробили подарунок.ТАМ.
    мені подобається стукіт пальців по клавіатурі.
    бо він в такт з тірсеном.
    бо тірсен в такт з моїм серцем.
    _________
    мені подобається мій новий, вісімнадцятий, рік.
    вперше.

  • маленькими кришталиками подразнюючи червоні від холоду пальці,
    танцюючи на кінчику язика,
    зліплюючи нафарбовані вії
    зі мною грається МОЯ зима.
    _____
    цього року вона найкраща.
    вона солодка і тепла.
    вірніше, ТЕПЛА..
    вона наповнює вязано-шерстяну душу гарячим, солодким до приторності чаєм
    вона любить мене.чуєте?!моя зима мене любить
    _____
    і все одно, що інколи мені слизько і я падаю, руйнуючи власні світи.
    все одно, що я шморгаю носом.від сліз і температури.
    все одно, що в мене в навушниках застрягла ЙОГО пісня.
    ____
    я люблю тебе, моя найкраща зима
  • 3 января 2010 | 07:53 ніжно 



    маленькою божою корівкою по моїй руці повзе ніжність..
    вона рухається паралельно руху крові в моїх замерзлих судинах.
    ніжність.ніжно.
    моє.



  • 27 ноября 2009 | 09:30 жахливий день 

    жахливий день.
    болять зуби.невимовно болять.однак, тішить факт, що скоро стануть такими, як я хочу.
    болить всередині.зубний біль в самому серці серця.
    не тішить нічого.більше не буде так, як я хочу.


    наплювали, забули, не підтримали.
    називайте як хочете.я це називаю зрадою.
    в найважчий момент я залишилась одна.
    без подруги, яка була для мене всім.

    жахливо болять зуби.
    і вже не тішить те, що я досі її занадто люблю

  • як же я обожнюю мандарини.
    коли «доза» їхнього аромату наповнює вени, легені і всі життєвоважливі органи, хочеться творити.
    творити щось помаранчеве і вічне.
    помаранчеве_і_вічне.
    _____________________________
    а позапланові «канікули» добігають кінця.
    країна виходить із вірусної депресії, або досить, таки, вміло симулює виздоровлення.
    а мої мандаринові канікули тільки починаються.
    адже смакують ці помаранчеві дива по-справжньому лише взимку.
    коли морозно, коли хвоєю пахне, коли ніс червоніє і в губи холодно.
    __________________________
    втрачаю глузд від зими.
    коли душа пахне мандаринами



  • наводить страх той факт, що я стала жахливо самотньою.
    так, бракує спілкування, постійних есемесок, дзвінків вночі.контактні «пики» не рахуються.
    ______________
    я більше не ставлю телефон на режим «без звуку», коли лягаю спати.
    однаково не позвонить ніхто.
    я більше не читаю есемесок-всі вони від оператора.
    просто видаляю.
    _____________
    залишається тільки слухати «RHCP» і чекати на дзвінок того, хто згадає




  • 13 ноября 2009 | 09:33 пятниця.тринадцяте. 

    пятниця.тринадцяте.
    весь день спостерігала, чи не буде рапом якоїсь магічно-символічної фігні.
    і її, таки,  не було.
    _________
    як завжди, прокинуласьвмиласьзубипочистила..
    тупо провела день.немагічно тупо.
    напрацювалась і спатоньки?
    тільки так.
    отак і чекатимеш дива.
    ____________
    навіть якщо в пятницю, 13 дорогу перейдуть 13 чорних кішок і стільки ж бабусь з пустими відрами, а при цьому вранці ще й сіль розсипеться, однаково нічого не відбудеться.
    максимум, дзеркало розібється.
    пятниця.тринадцяте
    .
  • 12 ноября 2009 | 04:40 викидуємось на смітник? 


    викидуємось разом на смітник?
    заразом викидуємо надію в світле майбутнє.
    віру в те, що ЗАВТРА буде краще.
    завтра буде краще.неодмінно.
    ____________________
    та чи наступить те ЗАВТРА для нас?

    Теги: смітник
    Сейчас играет: Pearl Jam - Smile

  • 12 ноября 2009 | 01:55 наше місто 


    це місто не дихає нами.
    проте ми дихаємо ним

    Теги: місто ужгород
    Сейчас играет: Pearl Jam - Inside Job

  • фотографую останню посмішку осені.
    останній порух її обвітрених, сухих губ.
    вона зникає, залишаючи по собі тільки мокрі сліди на старих вікнах
     і бруд на черевиках.
    залишає тільки безнадію і вологу невпевненість, яку й далі помилково називають осінню.
    _____________
    люди, ОСІНЬ БЕЗНАДІЙНОЮ НЕ БУВАЄ!
    ________________
    фотографую останню краплю тепла  в очах осені,  співставляю з акордами «бумбоксу».
    люди, ОСІНЬ НАСКІЗЬ ПРОСЯКНУТА «БУМБОКСОМ»!
    чи то тільки для мене…
    ____________
    я не фотошопитиму останні крихти осені. я збережу останню посмішку її обвітрених губ.




  • 11 ноября 2009 | 02:57 ….. 


    купаючись в запахах свіжої хвої і теплої кориці народжується затишок.
    передноворічний, передріздвяний затишок, який має присмак ванільного печива й мандаринів.
    очі велкиких вікон дають можливість бачити танець лапатих див у світлі вуличних ліхтарів.
    ______________
    ароматами свята і свята по тілу розливається тепло.тепло дитинства і ванільного печива.
    тепло яскравих обгорток і снігу.
    тепло родини і затишку.
    тепло  гарячого шоколаду наповнює душу тим невимовним, тим невловим.
    тим, яке не зустрічається ні влітку, ні восени, ні навесні.
    ________________
    таке відчуття буває лише зимою, коли ванільно-хвойним запахом наповнене все твоє сімнадцятирічне єство

  • авітамінозні вулиці пустішають.
    дедалі рідше відчиняються вікна.
    страх перед депресійно-вірусним захворювань змушує людей боятися повітря.
    а разом з тим і свіжості, а разом з тим і кисню.
    ____________________
    ми воліємо надягти респіратори, накритися трьома ковдрами, зачинитися в непровітрюваних кімнатах.
    тільки щоб не виходити в розпач епідемії, тільки щоб не відчути осені.
    тільки щоб вберегтися.щоб жити далі.
    а чи можна назвати життям те безкисневе, безнатхненне існування в замкнутій квартирі?
    кожен розуміє по-своєму.

    слабкими венами гуляють антибіотики, витісняючи кисень.
    вони проникають до мозку, вбиваючи останні клітини, ще здатні тверезо мислити.
    вони поселяють в свідомостях страх перед відчиненими вікнами.
    страх перед свіжістю.страх перед оновленням.
    видумана епідемія вбиває нашу осінь.
    а вікна дедалі частіше зачиняються.

  • 11 ноября 2009 | 02:13 лише відпускаючи 

     нещодавно зрозуміла.
    лише відпускаючи, ми можемо бути щасливими.
    легко випустивши пригоршню сухого піску з холодних долонь, ми більше не думаємо, як втримати цей пісок, що норовить вирватися…
    а руки залишаються вільними.

    теплі долоні знову набивають звичні ритми на блакитних джинсах.
    теплі долоні поправляють розкуйовджене вітром волосся.
    так тепло.так по-осінньому тепло.

    Сейчас играет: Pearl Jam - Not for You